Ми – всі подібні до цибулини.
Відшаруйте одну оболонку, під нею інша. Відлуніть її, знайдете нову. Оторвіть і цю, а там ще й ще.
І так до безкінечності.
Так – шар за шаром – складена наша особистість наче цибулина. Ми постійно обтяжені стосом масок. Кого ми зустрічаємо на вулиці? Миловидну даму? Подайте мені маску Алкого сластолюбця! Жінці не до вподоби неприкритий інтерес? Швидко мені інтелектуальну оболонку та фарб для зображення витонченої нудьги на фізіономії! Повз протопала дитина. Дитяча маска! Зійти, опустити погляд, заговорити і зав'язати розмову. А ось літня людина. Дитячу маску не знімати. Літні люди та діти – сутьдві сторони однієї медалі. Заговорити, опустити погляд, нижче, нижче!
І пішло-поїхало! Наші лики та шкіри скидають свою шкаралупу та кришаться.

... Суспільство зачитується лише бульварною літературою і рекламою, яке культура змушує людини формувати особистість, найбільш пристосовану до отримання вигоди.

Вечірка розпочалася шість пляшок тому.