Вам треба було робити більше музики та менше зброї – сказав мандрівник. Натискати треба сюди - він показав на клавіші рояля, - а не на це, - він тицьнув пальцем у спусковий гачок автомата.

— Знаєш, що я довгі роки мрію?
- Ні, звичайно. Про що?
- Про плитку шоколаду. Справжній чорний шоколад. Без горіхів та родзинок. Чорний натуральний. Котрий гірчить. Ось мрію і все. Люблю шоколад. Коли довкола те, що ти зараз бачиш, і розумієш, що весь світ таким став, і немає для тебе нічого крім метро, то так цінуєш всі ці безглузді дрібниці колишнього життя, що відчуваєш, як серце скиглить. Тому і хочу шоколад, тому що знаю, що його давно і ніде немає, і не буде ніколи.
— Лікар казав,ніколи не говори ніколи, - Мандрівець подивився на Сергія.
— Дивак твій лікар та ідеаліст.