Він перестав довіряти сну. Ти заплющуєш очі і на кілька годин вирушаєш в якусь іншу країну, а поки що тебе немає, що завгодно - все що завгодно - може статися. Весь світ можуть вирвати з-під тебе.

Іноді він зустрічав людей, яких за інших обставин міг назвати друзями.
Але як тільки він залишав насиджене місце, ці знайомі зникали, ніби стерті гумкою з аркуша реальності.

Мистецтво в тому, щоб навчитися, як провести з кимось своє життя, набратися сміливості творити з кимось поруч, розплавити обох душ до температури лави і злити їх у сплав, який встоїть проти всього світу.

Вони нікому не дозволяли торкнутися себе. Здебільшого віддавав перевагу самотності. Тревор думав, що коли він не зможе малювати, він помре. Цю можливість він завжди зберігав захованою в куточку свідомості: втіху мотузки чи бритви, впевненість отрути на полиці, яка тільки й чекає, щоб її проковтнули. Але, йдучи, він нікого не візьме із собою.

Він не знав, чому перестав різати собі руки.
Це просто більше не спрацьовувало: біль таким шляхом більше не виходила.