Михайло Булгаков. Майстер і Маргарита
Прикро... прикро дивитися як гинуть люди. Але я нічим не можу допомогти.
Прикро... прикро дивитися як гинуть люди. Але я нічим не можу допомогти.
– Вони, вони! - козлиним голосом заспівав довгий картатий, множиною кажучи про Степа, - взагалі вони останнім часом дуже свинячать.
Той, хто любить, має розділяти долю того, кого він любить.
«Та що це таке? Вивести його геть, чорти б мене взяли! А той, уявіть, усміхнувся і каже:«Чорти, щоб узяли? А що ж, це можна!
Якби наступного ранку Степу Лиходєєву сказали б так:«Стьопа! Тебе розстріляють, якщо ти цієї хвилини не встанеш! — Степа відповів би важким, трохи чутним голосом:«Розстрілюйте, робіть зі мною, що хочете, але я не встану».
Вона входила в хвіртку один раз, а биття серця до цього я відчував не менше десяти...
Я не можу втекти звідси не тому, що високо, а тому, що тікати мені нема куди.
— Ні, це чорт знає, що таке, чорт, чорт, чорт!
-
Ти зараз мимоволі сказав правду, - заговорила вона, - чорт знає, що таке, і чорт, повір мені, все влаштує!