Ніхто не знає, в який бурхливий і каламутний потік виллються звичайні, пересічні, нічим не примітні події.

Коли в животі завив голодний звір, розум мовчить.

— Чутки не обдурили мене, я цьому радий. Було б прикро покинути будинок  у таку пору, коли стільки справ по господарству.

— Звичайно! — радісно вигукнув Хродгар. — Стригти курей, трапляти моркву та капусту, приймати пологи у оселедця... що там ще буває?

Обрана спробувала уявити відстань, що відокремлює Шовкові країни від Йотланда, і заплющила очі — сотні і сотні переходів через пустелі, степи, гори, річки, ліси, моря, через десятки різних країн і держав, як дуже розвинених і багатих, так і зовсім диких. Люди з одного кінця ніколи не потраплять на інший, навіть не знають до пуття, що там, на іншому кінці землі. А речі їдуть собі та їдуть — десятки рук передають їх, перевантажуючи з верблюдів на коней, з коней на човнах, обмінюючи на гроші та інші товари. І зрештою доставляють туди, де простий предмет повсякденного побуту стає уламком Того Світу...

Досвід і вміння мають значення, але набагато важливіше сила, здатність тримати удар, швидкість і стійкість.

—... набагато вигідніше буде укласти союз із уже обраним конунгом Західного Йотланду, ніж із волоцюгою, у якого немає  нічого, крім меча та нахабства.
— Меч  і нахабство набагато більше, ніж меч і рабська боягузтво!

У будь-якої палиці два кінці, по будь-якій дорозі в обидві сторони йти можна, і будь-яка мотузочка, якщо одного до іншого прив'язує, то і той інший до першого прив'язаний теж.

Сидіти і чекати у бездіяльності та невідомості було гірше за смерть.