Вони зупинилися біля одного зі старих надгробків.
- Дивіться! — вигукнув хтось. Інші схилилися над старим каменем, що поросло мохом.
Свіжий напис — ніби подряпаний нігтями, чиїсь квапливі, слабкі, але шалені пальці:
Містер Бенедикт
— І подивіться сюди! - крикнув інший. Усі обернулися.
— На цьому і на цьому, і на тому! — він показував ще кілька надгробків.
Вони розбрелися по цвинтарі, з жахом вдивляючись у написи.
На кожному з надгробків та ж шалена рука подряпала«Містер Бенедикт».
— Неможливо, — малодушно пробурмотів хтось. Не лежить він у всіх могилах!
Мовчання затяглося. Люди спідлоба поглядали один на одного. Усі чекали на відповідь. І онімілими, неслухняними губами один із них вимовив:
— А чому б і ні?

Завжди вірний справедливості, містер Бенедикт поховав одного багача голяка. А бідняка вбрав у парчовий одяг із золотими п'ятидоларовими монетами замість ґудзиків та двадцятидоларовими на віках. Знайомого юриста не став ховати зовсім: засунув у сміттєспалювальник, а труна набила наловленими напередодні тхорами.

Ви можете залишити своє житло, вигребти і спалити весь мотлох, переїхати з нетрів, зректися своєї матері, купити новий одяг і машину - змінити все своє оточення. Але що робити мозку, що кидається як миша в мишоловці?