Елізабет Гілберт. Їсти, молитися, любити
Я міцно притискала долоні до очей, намагаючись заштовхнути сльози назад.
Я міцно притискала долоні до очей, намагаючись заштовхнути сльози назад.
Ти ніяк не можеш змиритися, що у цих стосунків минув термін придатності, — ось у чому твоя проблема. Ти як собака на смітнику — вилизуєш порожню консервну банку, намагаючись здобути хоч краплю їжі.
Народити дитину – це як зробити наколку на лобі. Щоб зважитись на таке, треба точно знати, що тобі цього хочеться.
... зрештою все зводиться до одного простого питання: чи хочеш ти до кінця життя притискатися животом до живота партнера чи ні?
— Отже, сум — це місце?
— Так. Іноді люди мешкають там роками.
Ніколи не можна піддаватися істериці, тому що трапися так — це може перерости у звичку і повторюватиметься знову і знову. Треба виховувати силу.
Вона має найміцнішу психіку у світі: слово« депресія» їй взагалі невідомо, а що самооцінка буває ще й низька, вона навіть ніколи і не чула.
Так, ми зводимо один одного з розуму, постійно сваримося і майже не займаємося сексом, але один без одного не можемо. Так і проживемо до смерті – будемо нещасні, зате раді, що разом.
Якщо термін нашого перебування на землі такий короткий, треба докласти всіх зусиль, щоб жити прямо зараз. Тому я так багато подорожувала, закохувалась, робила кар'єру, їла тонни пасти.
Перспектива уникнути нього здавалася немислимою, але ще нестерпнішою була перспектива залишитися.