У кожного в душі живе поет та вбивця, тільки це прийнято приховувати.

— Чи не помер Бог? - почав він. — Одвічне питання. Якось, почувши його, я розсміявся і відповів:« Ні не помер, просто задрімав під вашу порожню балаканину».

Мати випікала дітей, як пиріжки, всього напекла їх дюжину; найпреснішим і найвигадливішим вийшов старий Джон Редлі. Я не схибив: старий. У десять років став літнім, а до тринадцяти — зовсім старим.

Ще раз натиснувши кнопку, я включив музику. Вона  була неймовірна - реквієм по живих, яких оплакують, як мертвих.

Шурхіт книжкової сторінки, що перегортається, здатний переламати мені хребет.

Його метафори мене переконують, а факти - немає.