Виявляється, є й така насолода — брести по порожніх вулицях навмання, не знаючи шляху. Чуже, незрозуміле місто. Чуже, незрозуміле життя.
Натомість справжня. Сама що не є.

Найказковіше, найдивовижніше з усіх доступних людині переживань - передчуття дива.

Померти все одно доведеться, ця чаша вас не мине. Навіщо ж виходити із зали, не додивившись спектакль до кінця? А раптом п'єса, в якій, між іншим, кожен виконує головну роль, ще здивує вас несподіваним розвитком сюжету?

Так уже ми всі влаштовані — для виживання нам необхідно знати, що на світі є хтось нещасніший за нас.