Безликий, бездушний шрифт на екрані знищує всю чарівність творчості. Чи то справа рукопис: шелест паперу, скрип ручки, кожен рядок – як унікальний малюнок!

Половину грошей Поліна урочисто відправила мамі, щоб та нарешті заспокоїлася: якщо її доньку й розпродають на органи, вона принаймні в частці.

Самостійно приймати рішення, звичайно, цікаво і почесно, але іноді це моторошно вимотує.

— А собі щось вибрали?
- Не-а, - сумно сказала Поліна. — Пива Тед не знайшов, а шоколад увесь білий.
— Я думав, що ти й білий любиш.
- Люблю. Коли він такий із самого початку, а не через життєві обставини.

— Досить! — схаменувся капітан. - Що ви робите? Вони вже здалися!
- Правда? — пілот недовірливо тицьнув нижнє тіло в бік. — А так агресивно лежать...

Гірше планів, що руйнуються з самого початку, були тільки плани, що гладко йдуть майже до самого кінця.

Станіслав давно вийшов із того віку, коли здоровий глузд заглушається адреналіном. Шах ще не означає матюка, головне — продовжувати партію, а не жбурляти дошкою в супротивника.

Охоронці охоче розсипалися в компліментах — спочатку безстрашності дівчини, потім її красі та розуму, а наприкінці взагалі запросили в бар перекинути чарку за знайомство.
— Ой ні, — схаменулась Поліна. — Мені... е-е-е... тато пити забороняє!
— А як він дізнається, якщо трохи й зажувати?
— А він там уже п'є, — зніяковіло зізналася дівчина.

- Тікаємо! – гаркнув Станіслав. Статутне«відступаємо!» ніколи йому не подобалося: оптимізму в ньому було більше, але й складів теж.
Екіпаж виконав команду швидко, одностайно та з разючим ентузіазмом.

При прибиранні завжди знаходиться щось цікаве, що перериває її на невизначений термін, а то й взагалі.