Ніл Гейман. Кораліна

Кораліна спробувала намалювати туман. Через десять хвилин аркуш паперу так і залишався чистим, і лише в самому кутку з'явилися ледь помітні криві букви: туман.
Кораліна хмикнула і передала листок мамі.
— Дуже сучасно, люба, — промовила мама.
Докладніше

Ніл Гейман. Кораліна

– Скажи, будь ласка, як тебе звуть? - Запитала вона  кота. - Мене - Кораліна.
Кіт ліниво позіхнув, показавши Кораліні свій напрочуд рожевий язичок.
– У котів не буває імен, – відповів він.
- Як це? - Запитала Кораліна.
– А ось так, – сказав кіт. – Це у вас людей є імена. І все тому, що ви не знаєте, хто ви такі. Ми знаємо, хто ми і тому імена нам не потрібні.

Докладніше

Ніл Гейман. Кораліна

Якось ти прокинешся і відчуєш, що твоє серце і душа більше не належать тобі. Від тебе залишиться лише порожня оболонка, легка хмаринка, швидкий передсвітанковий сон, невиразний спогад про щось забуте. (І одного разу ти прокинешся, і зрозумієш, що твої душа і серце зникли. І ти станеш порожнім лушпанням, тихим пошепком, не сильнішим за сни, що снилося, або спогади про щось забуте.)

Докладніше