Дитинство йде тихо і непомітно, без суєти та хвилювань. Маленька дівчинка, позбавлена ​​дитинства, не може зрозуміти, куди воно пішло і чому покинуло її. Але вона так за ним нудьгує, адже з його відходом приходить самота.

Хоча ми є господарями своїх сердець, дуже важко буває накинути вуздечку на свої почуття.

Ненависть насамперед вражає людину, яка відчуває її. Вона  спалює зсередини, як кислота, що роз'їдає, і руйнує життя, але ніяк не впливає на ту людину, на яку спрямована.

Весь її світ ніби перекинувся вгору дном, їй здавалося, вона  летить у прірву безнадійного розпачу. З цього моменту відчуття зради, наче скалка, засіло в її голові, і ніщо не могло змусити його зникнути.

Звідки беруться сльози? Напевно, людина має невидимий мішечок, куди потрапляють усі його прикрощі і перетворюються на воду. А потім, коли мішечок наповнюється, він лопається, і вода витікає нескінченними потоками.

Кохання — це така звичка, якої дуже важко позбутися.

Дружба – небезпечна річ. Вона  тягне за собою питання про минуле та сьогодення.