Едуард Тополя. Коли ми були союзниками

Винишивши всіх справді видатних і талановитих керівників і воєначальників, від маршалів до комбригів, Сталін залишив навколо себе лише лизоблюдів, здатних щодня твердити йому, що він геній усіх часів і народів, і поступово сам у цьому повірив...
Докладніше

Едуард Тополя. Коли ми були союзниками

— Семене, ти ж інваліде, навище ти йдеш? — благала Марія, йдучи поряд і тримаючи його за руку.
— То я ж збудував цей бронепоїзд! — пояснив він і висмикнув руку.
Через три дні, 18 серпня 1941 року, в районі станції Аннівка бронепоїзд«Маршал Будьонний» був розбитий німецькою артилерією. Політрука-комісара Семен Кривоніс загинув від прямого влучення снаряда.

Докладніше

Едуард Тополя. Коли ми були союзниками

Все-таки щось із нашою цивілізацією не так. Ти подивися на нас, на людей, здалеку, з якоїсь віддаленої планети. Якісь моторошні істоти, що століттями винищують один одного і постійно створюють нові засоби масового знищення. Ніхто з інших живих істот не відрізняється таким звірством. Хоча слово«звірство» тут годиться. Звірі не збираються у війська, щоб убивати собі подібних. Тільки ми, homo sapiens, одночасно зі створенням« Пісня піснею»,«Місячна соната» та« Дівчатка з персиками» винаходимо гільйотини, танки, ракети, бомбардувальники та отруйні речовини для винищення таких же homo sapiens. Причому чим вище прогрес тим потужнішими стають кошти масового винищення собі подібних.

Докладніше