Усі, хто живе не за законом соціуму, стають ізгоями.

Чому дитячий світ простий і зрозумілий, у ньому все дозволяється, а у світі дорослих одні заборони? Заборони на справжні почуття, на фантазії, на сміх у той момент, коли тобі хочеться сміятися, а не коли це можна або ти мусиш, у стилі тупих ситкомів.
Дитина відкрита всьому новому, йому все цікаво. Але ми дорослі змалку його огороджуємо і забороняємо: не можна, почекай, ти ще маленький, не твого розуму справа, підростеш — дізнаєшся.
Діти тицяються в усі кути, як сліпі кошенята, нічого не розуміючи. Сотні разів поранившись про них, нарешті розуміють що до чого і стають дорослими, переповненими комплексами та страхами.