Божевілля - це ті, хто вирішив залишитися в цьому житті, - сказав Крамлі. — Вони настільки люблять життя, що не руйнують його, а зводять для себе стіну і ховаються за нею. Вони вдають, ніби не чують, але вони чують. Вдають, ніби не бачать, але вони бачать. Їх божевілля каже:«Я ненавиджу жити, але люблю життя. Я не люблю правилаале люблю себе. Тому, ніж лягати в могилу, краще знайду собі притулок. Не в алкоголі, не в ліжку під ковдрами, не в шприцах і не в доріжках білого порошку, а в божевіллі. У власному будинку, серед своїх стін, під своїм безмовним дахом». Тому божевільні, так, вони вселяють у мене надію. Сміливість залишатися живими та здоровими, а якщо втомишся і потрібна буде допомога, ліки завжди під рукою – божевілля.

Чоловік цілує руку Констанції. На що вона  відповідає:
— Смак починається з ліктя!

Майбутнє стрімко мчить на тебе. І поки воно не помчало геть, у тебе є одна-єдина мить, щоб перетворити його на миле, впізнаване і гідне минуле. Мить за мить майбутнє мерехтить у твоїй руці. Якщо ти не зумієш упіймати, не схопивши руками, не зруйнувавши, надати форму цій низці миттєвостей, у тебе не залишиться нічого за спиною. Твоя мета, її мета, мета всіх нас - виліпити самих себе і залишити свій відбиток на цих розрізнених шматочках майбутнього, які, стикнувшись, переростуть у шматочки минулого, що швидко зникають.

— Починаєш мене ненавидіти?
- Ні. Дивуюсь, як я міг, знаючи тебе стільки років, так і не впізнати тебе.