Артуро Перес-Реверте. Карта небесної сфери, або Таємний меридіан
Вони тебе вбивають, а ти начебто продовжуєш жити, не знаючи, що вже давно мертвий.
Вони тебе вбивають, а ти начебто продовжуєш жити, не знаючи, що вже давно мертвий.
... весь світ - це корабель, який з гавані вийшов, але дороги назад у нього немає.
— Ось годинник … І його треба зупинити. І ти, і я вчинимо, як будь-хто: візьмемо молоток і розіб'ємо їх. Але жінка цього ніколи не зробить. Як тільки вона до них дістанеться, вона розбере їх по гвинтику, розтрошить так, що ніхто і ніколи їх уже не збере. І час вони показувати не будуть... Їм нічого не варто випатрати сильного дорослого чоловіка одним жестом, посмішкою, словом.
— Люди взагалі дуже дурні, мріють тільки про те, що їм показують по телику.
... море - повна подоба життя людини. Як каже старовинна морська мудрість, рифи треба брати тоді, коли тобі на думку приходить питання; а чи не час взяти рифи? У морі ховається небезпечний і хитрий мерзотник, який, при всій своїй зовнішній дружелюбності, тільки й чекає, коли ти вчиниш помилку, щоб кинутися на тебе. Легко і безжально вбиває море необережних і дурних, і моряк може сподіватися - найбільше - на те, що море віднесеться до нього хоча б терпимо, не зверне уваги, не помітить. Море не знає милосердя, воно, як старозавітний Бог, ніколине прощає – хіба що випадково чи з капризу. Коли віддаєш швартові, слова«милосердя» та«жаль», як і багато інших, залишаються на березі.
Немає в мене однієї-єдиної улюбленої книги. Не буває таких книг, які існували б самі собою, окремо від інших книг.
У відкритому морі повітря свіже, рани зарубцьовуються швидше, а тиша - така щільна, що в ній вже можна виносити питання, що не мають відповіді, і не мучитися власним мовчанням.
Кой зовсім не був песимістом; щоб стати песимістом, абсолютно необхідно втратити віру в людство, а Кой так і народився без цієї віри.
Іноді кораблі губляться в морі, але набагато частіше і кораблі, і люди, губляться на суші. Ставиш на карті крапку, кажеш собі: я знаходжуся ось тут, а насправді знаходишся зовсім в іншому місці, поряд з міллю, рифами, берегом з підвітряного боку - і раптом чуєш скрегіт корпусу, що ламається. І всьому кінець.