Одного разу орел питав у ворона: скажи, ворон-птах, чому живеш ти на білому світі триста років, а я всього лише тридцять три роки? — Тому, батюшка, відповідав йому ворон, що ти п'єш живу кров, а я харчуюсь мертвиною. Орел подумав: давай спробуємо і ми харчуємося тим самим. Добре. Полетіли орел та ворон. Ось побачили палого коня; спустились і сіли. Ворон почав клювати, та похвалити. Орел клюнув раз, клюнув інший, махнув крилом і сказав ворону: ні, брат ворон; ніж триста років харчуватися падаллю, краще раз напитися живою кров'ю, а там що бог дасть!