Володимир Набоков. Камера Обскура
Все було тихо, вичікувально тихо, здавалося, що тиша не витримає і ось-ось розсміяється.
Все було тихо, вичікувально тихо, здавалося, що тиша не витримає і ось-ось розсміяється.
У третє своє відвідування він твердо вирішив усміхнутися їй, проте так забилося серце, що він не потрапив у такт, промахнувся.
Він узяв з її рук парасольку і вона ще тісніше притиснулася до нього, і зверху барабанило щастя.