Рінат Валіуллін. Кава на ранковому небі
Сірість це не дощове небо, це навіть не мокрий асфальт, це в голові фарб не вистачає.
Сірість це не дощове небо, це навіть не мокрий асфальт, це в голові фарб не вистачає.
– Бачиш, яка складна.
– З іншими завжди було простіше, ніж із тобою.
– Чим простіше?
– Я їх не любив.
- Любиш осінь?
- Ну як тобі сказати. Перелітні птахи, перелітні листя, хочеться теж кудись перелетіти.