Так, почуття, багаття емоцій. Горить – приємно, перегорить – здунеш попіл і далі живеш.

Смерть була тут скрізь, але смерть проста, зрозуміла, по-своєму мудра, навіть справедлива: облітали з дерев і гнили в землі листя і хвоя, ламалися під важкою ведмежою лапою і висихали кущі, трава ставала здобиччю оленя, а сам він — вовчою зграєю.. Смерть була тісно, ​​нерозривно переплетена з життям і тому не страшна.

— Ви часто думаєте про те, що було б, якби?
- Ні.
- І правильно робите. Є лише те, що є. Лише те, що є.