Федір Михайлович Достоєвський. Злочин і кара
Зі ста кроликів ніколи не складеться кінь, зі ста підозр ніколи не складеться докази.
Зі ста кроликів ніколи не складеться кінь, зі ста підозр ніколи не складеться докази.
Бідність не порок, це істина. Знаю я, що й пияцтво не чеснота, і це тим паче. Але злидні, милостивий государ, злидні — порок—с. У бідності ви ще зберігаєте своє благородство вроджених почуттів, у злиднях ніколи і ніхто. За злидні навіть не палицею виганяють, а мітлою вимітають із компанії людської, щоб тим образливіше було; і справедливо, бо в злиднях я перший сам готовий ображати себе. І звідси питне!
А коли серцю дівчини стане шкода, то, зрозуміло, це для неї найнебезпечніше. Тут вже неодмінно захочеться і«врятувати», і розсудити, і воскресити, і покликати до благородніших цілей, і відродити до нового життя та діяльності.
Адже треба, щоб у кожної людини було хоч одне таке місце, де б і його пошкодували!
Немає нічого важчого за прямодушність і немає нічого легшого лестощів.
Чим хитріша людина, тим він менше підозрює, що її на простому зіб'ють. Найхитрішу людину саме на найпростішому треба збивати.
Ось якась якась дурість, якась несамовита дрібниця, весь задум може зіпсувати...
Людина вона розумна, але щоб розумно чинити — одного розуму мало.
Якби можна було піти куди-небудь цієї хвилини і залишитися зовсім одному, хоча б на все життя. То він вважав би себе щасливим.
Чи знаєте, наскільки одурманення може іноді полюбити жінка?