... хоч би замертво впасти, аби вдарити вдосталь!

Не так важливо, як тебе вдарили, — важливо, як ти підвівся і відповів.

Немає в природі погані, хазяїн, вся від людини погань.

Правда іноді й на смерть жалить, зате кривда пестить, та нежить, та підтакує.

У житті-то не одна родзинка, є в ній і кисленьке, і гіркуватість місцями трапляється... а інакше і жерти її не станеш, сп'єшся від солодощі.

Мені не просто робота потрібна в обмін на хліб, на паспорт, на твоє зізнання, мені ще постійна радість існування від неї потрібна.

Книжечку написати — це, братику, не кишеню в трамваї вирізати, іноді перед її виходом заповіт писати доводиться...