Земля допомагає нам зрозуміти себе, як не допоможуть жодні книги. Бо земля нам чинить опір. Людина пізнає себе у боротьбі з перешкодами.

Життя навчило нас тому, що любов полягає не в тому, щоб не відривати одне одного очей, а в тому, щоб дивитися разом в одному напрямку. (Життя навчило нас тому, що любов полягає не в тому, щоб дивитися один на одного, а в тому, щоб дивитися разом в одному напрямку.)
(Любити - це не означає дивитися один на одного, любити - означає разом дивитися в одному напрямку.)

Лякає лише невідомість. Але коли людина вже зіткнулася з нею віч-на-віч, вона  перестає бути невідомістю.

Ти збудував свій тихий світ, замурував наглухо всі виходи до світла, як роблять терміти.
Ти згорнувся клубком, сховався у своєму обивательському благополуччі, у кісних звичках, у затхлому провінційному укладі, ти спорудив цю убогу оплот і сховався від вітру, від морського прибою та зірок.
Ти не бажаєш турбувати себе великими завданнями, тобі й так неабияк важко було забути, що ти — людина.
Ніхто вчасно не схопив тебе і не втримав, а тепер уже надто пізно. Глина, з якої ти зліплений засохла і затверділа, і вже ніщо на світі не зуміє пробудити в тобі заснулого музиканта, чи поета, чи художника, який, можливо, жив у тобі колись.