Самотня особистість, нехай навіть і звільнена, не є ніякою загрозою. Буржуазія боїться лише особистостей, що об'єдналися в соціальну силу, а тому вона  сама почала викликати:«Хай живе особистість!» — і сама приєдналася до вимог особистої сексуальної свободи, особистої свободи в мистецтві, особистої свободи совісті. Буржуазія взяла цей рух під своє крильце, бо воно веде до ізоляції особистості, до ослаблення її як суспільного чинника.

Наше сучасне життя багато в чому програмують споживчі товари – товари масового попиту. І всі вони повинні бути нам продані, тобто нас треба переконати, що вони нам потрібні.

У нашій історії ще не було часу, коли насильство такою мірою панувало б у мистецтві, у кіно, на телебаченні.

Рівень телевізійної реклами зазвичай досить високий. Але вона не залишає жодного сумніву в тому, що її пристосовують до нижчого спільного духовного знаменника, до найпримітивніших, що не звикли самостійно мислити верствам суспільства.

Немає сенсу перераховувати ексцеси, до яких доходять наші кіно та телебачення. Трохи якась« свобода» починає приносити кінопромислникам прибуток, як конкуруюча кінокомпанія відразу переходить за її межі з розрахунку погріти руки на сенсації.