Тут вибирає не голова, тут обирає серце.

Ви думаєте про сенс життя одразу за всіх людей, а люди цього не люблять. Люди вважають за краще приймати життя таким, яким воно  є. Сенсу життя немає. І сенсу вчинків немає. Якщо вчинок приніс вам задоволення - добре, якщо не приніс - значить він був безглуздим.

— А така емоція, як розчарування вам знайома? - спитав він.
- Розчарування... Ще б пак! Я все життя тільки й роблю, що розчаровуюсь.

— У тому й річ, — сказав Горбовський. — Тому я тут і сиджу. Ви питаєте, чого я боюсь. Я не боюсь завдань, які ставить перед собою людство, я боюсь завдань, які може поставити перед нами хтось інший. Це тільки так говориться, що людина всемогутня, тому що, бачите, у неї розум. Людина — найніжніша, найтрепетніша істота, її так легко образити, розчарувати, морально вбити. У нього ж не лише розум. У нього так звана душа. І те, що добре і легко для розуму, може виявитися фатальним для душі. А я не хочу, щоб все людство— за винятком деяких дурних — червоніло б і мучилося докорами сумління, або страждало від своєї неповноцінності і від свідомості своєї безпорадності, коли перед ним встануть завдання, які воно навіть і не ставило. Я вже все це пережив у фантазії і нікому не забажаю. А ось тепер сиджу і чекаю.
- Дуже зворушливо, - сказав Турнен. — І зовсім безглуздо.

- Уявити можна все, що завгодно, - сказав Турнен.

Спробую переконати вас у логіці. Розумієте, Тойво, можливість нерозв'язних завдань можна передбачити апріорно. Наука, як відомо, байдужа до моралі. Але тільки доти, доки її об'єктом не стає розум. Досить згадати проблематику євгеніки та розумних машин... Я знаю, ви скажете, що це наша внутрішня справа. Тоді візьмемо той самий розумний ліс. Поки він сам собою, може бути об'єктом спокійного вивчення. Але якщо він воює з іншими розумними істотами, питання з наукового стає для нас моральним. Ми повинні вирішувати, на чиєму боці бути, а вирішити ми це не можемо, тому що наука моральних проблем не вирішує, а мораль — сама по собі, всередині себе — не має логіки,вона  нам задана до нас як мода на штани, і не відповідає на запитання: чому так, а не інакше.