Марина Єфімова. Закохана примара

Жовтень видався дивовижним. У прохолодному повітрі витала гостра гіркуватість, відчувався аромат сухого опалого листя. По вулицях тихо і впевнено, як кішка, йшла осінь. Небо було високе, прозоро-блакитне. Однак сонце з кожним днем ​​остигало все більше, і місто помалу змирялося з наближенням неминучих холодів.

Докладніше