Ми ненавидимо Захід, у всьому йому наслідуючи.«Які у них примітивні фільми, – обурюємося ми. - Це ж фільми не для нас. Це для одноклітинних». При цьому самі з захватом дивимося, як наприкінці фільму головний герой – не просто шафа, а шафа з антресолями – після фінального побоїща на порожньому ядерному полігоні цілує, цмокаючи закривавленими губами, героїню-заручницю серед трупів ворогів і груди загасаючих ядер його голову, в якій ніколи не може статися струс, тим більше – мозку

Автомобілі псують людей. Особисто я ще не зустрічав пішоходів, які весь час кричали іншим пішоходам:«Хто тебе так…ля, ходити вчив?! Де тобі ноги видали, тварюку?!»