Людина народилася, отже має жити, отже, має право на існування ; це природне право повинно мати і природні умови для своєї підтримки, тобто засобу життя. А оскільки ця потреба коштів є потреба загальна, то й задоволення її має бути однаково спільне, для всіх, без підрозділів, що ось такі мають право, а такі ні.

У тому й заслуга художника: він знаходить у дурній людині проблиски найяскравішого здорового глузду; у забитій, втраченій, знеособленій людині він шукає і показує нам живі, ніколи незаглушені прагнення і потреби людської природи, виймає в самій глибині душі захований протест особистості проти зовнішнього насильницького тиску.

Кажуть, втішно людині мати за собою когось, хто про неї дбає, за нього думає і вирішує, все його життя, всі його вчинки і навіть думки влаштовує.