Мольєр почав останнім часом з подивом помічати, що слава виглядає зовсім не так, як деякі її уявляють, а виражається переважно в нестримній лайці на всіх перехрестях.

А я, бувши жертвою підступності і зради,
Залишу назавжди ті згубні стіни,
Ту безодню пекельну, де царює розпуста,
Де ближній ближньому - ворог лютий, а не брат!
Піду шукати кута в краю звідси далекому,
Де можна якось бути чесною людиною!

Все життя — це сум, несправедливість і нещастя, які оточують нас з усіх боків.