Казали, що Жан Кокто намагався долучити своїх друзів до наркотиків. Я стверджую, що мені він ніколи цього не пропонував. Більше того, мені здається, він відчував до мене певну повагу саме через те, що я не піддавався спокусі. Він бачив мене як би в ролі, яку мені дав, - непорочного лицаря в білих обладунках, захищеного невразливим панцирем. Але повинен зізнатися, що аксесуари курця та сама атмосфера кімнати були великою спокусою. Жан пояснював мені, що опіум не дає жодних видінь, жодних ейфоричних мрій.