Зовсім він не дурень, а тільки лихих думок у нього немає  — від цього він до життя пристосуватися не може.

А цей дурень незвичайний. Сидить собі вдома, книжку читає, або до папки з мамкою пеститься — раптом, ні з того, ні цього, в ньому серце загориться. Біжить, земля тремтить. До якої справи з підходцем би підійти, а він на нього прямо лізе; яке слово зовсім би забути треба, а він його й ляпне.

Усіх любити треба. Щасливих за те, що вони зуміли себе щасливими зробити; нещасних - за те, що у них радостей немає.

Не те, втім, батьків бентежило, що в них син  дурень, — дурень, та якщо на подвір'я, краще й бажати не треба, — а те, що він дурень особливий, за якого, бач, перед начальством відповісти доведеться.