У темніші моменти життя мені здається, що холод очищає. Не прикидатимуся, ніби розумію чому.

Половина поліцейської роботи у тому, щоб правильно поставити питання.

Зображення у дзеркалі виглядає так, як і має бути. Правильні риси обличчя. Спокійні та глузливі блакитні очі, ідеальна імітація людського життя.

Пробиратися крізь натовп репортерів, у яких у ніздрях запах крові – завжди важка справа. Відразу так не подумаєш, бо перед камерою вони одразу стають обивателями з пошкодженням мозку та серйозним розладом травлення. Але варто їм опинитися перед поліцейською барикадою – відбувається чудове перетворення. Вони стають сильними, агресивними, готовими і здатними змісти і розтоптати все на своєму шляху. Це трохи нагадує історії про матусь у віці, що піднімають вантажівку, коли під нею опиняється їхня дитина. Сила походить з якогось містичного джерела, і якимось чином, коли проливається кров, ці страждаючі на анорексію створення можуть пробити собі дорогу крізь усе, що завгодно. Навіть не розпатлавши зачіски.