Кажуть, у момент падіння мозок розуміє швидше. Мов від раптового припливу рухової енергії розум, хочеш не хочеш, починає працювати з такою гарячковою швидкістю, що світ навколо нас уповільнюється.
Фредрік Бакман. Друге життя Уве
Фредрік Бакман. Друге життя Уве
«Запам'ятай: тільки дурень думає, що сила та габарити –
це одне й те саме». Уве запам'ятав це на все життя. Батько пальцем нікого не чіпав. Ні сина, нікого. Однокласників Уве, бувало, лупцювали за провини — до школи приходили то з синцем під оком, то з рубцями від ременя. Уве – жодного разу.«У нас у сім'ї руки не розпускають, – навчав його батько. — Ні на своїх, ні на чужих».
Фредрік Бакман. Друге життя Уве
Коли у двері дзвонять уперше, він упевнений: дочув. І саме тому вирішує не відчиняти. Але дзвінок повторюється — і Уве розуміє: ні, не дочув. І саме тому вирішує не відчиняти.
Фредрік Бакман. Друге життя Уве
Вони ховаються за рогом, зникають як тіні, що бояться полуденного сонця. Як належить злодіям наприкінці будь—якої казки.
Фредрік Бакман. Друге життя Уве
Іноді важко пояснити, чому деякі раптом роблять так, як роблять. Буває, звичайно, вони знають: рано чи пізно все одно доведеться це зробити – то чого відкладати? А буває
навпаки – раптом розуміють, що мали вчинити так давним—давно. Уве, хоч всю дорогу знав, як йому чинити, в душі, як і всі люди, вірив, що все ще встигне. Адже ми завжди
сподіваємось, що ще встигнемо щось зробити для іншого. Сказати йому потрібні слова. А потім, коли все сталося, стоїмо і думаємо:
«От якби».
Фредрік Бакман. Друге життя Уве
Дивна штука – смерть. Нехай багато хто все життя проживає так, ніби ніякої смерті немає зовсім, добру половину наших днів саме смерть служить однією з головних мотивацій нашого існування... Ми боямося її, звичайно, проте ще більше бояться, що вона забере не нас, а когось іншого. Адже найстрашніше – це коли смерть забуває про нас. Прирікаючи на самотність.
Фредрік Бакман. Друге життя Уве
Нині всі подалися в програмісти, та в айтішники, та в місцеві начальники – ходять порноклубами і здають квартири нелегальним шляхом. Офшори та інвестпортфелі. А працювати ні-ні. Країна, де всім аби тільки обідати з ранку до вечора.
Фредрік Бакман. Друге життя Уве
А потім вона пішла, залишивши його віч-на-віч зі світом, мови якого він уже не розумів.
Фредрік Бакман. Друге життя Уве
— Я тут подумала... — обережно починає вона.
— Не думай більше: це шкідливо.