У той день, коли мені доведеться засумніватись у тобі, я вже буду досить старим. Того дня дядько, я зрозумію, що Бога немає, що цей світ і все інше – це створення якогось величезного зла, і що добро не існує.

Він тремтів, оживляючи в пам'яті жахіття, пережите ним самим, і – на власний подив – плачучи над тими дітьми, які поодинці зіткнулися з ще більшим жахом і померли в страху.
Він провів рукою по обличчю, роздратований своїми почуттями до ворогів, які, швидше за все, не стали б витрачати своїх почуттів на нього. Якщо вже плакати, подумав Генріх, то краще про себе.