Михайло Олександрович Шолохов. Доля людини

Ні, не тільки уві сні плачуть літні чоловіки, які посивіли за роки війни. Плачуть вони і наяву. Тут головне – вміти вчасно відвернутися. Тут найголовніше — не поранити серце дитини, щоб вона не побачила, як біжить по твоїй щоці пекуча і скупа чоловіча сльоза...
Докладніше

Михайло Олександрович Шолохов. Доля людини

Били за те, що ти — російська, за те, що на біле світло ще дивишся, за те, що на них, сволочею, працюєш. Били й за те, що не так поглянеш, не так ступнеш, не так повернешся. Били запросто, щоб колись та вбити до смерті, щоб захлинувся своєю останньою кров'ю і здох від побоїв. Печей, мабуть, на всіх нас не вистачало в Німеччині.

Докладніше

Михайло Олександрович Шолохов. Доля людини

Минуле — ось як той далекий степ у серпанку. Вранці я йшов нею, все було ясно навколо, а відійшов двадцять кілометрів, і ось уже не відрізниш ліс  від бур'яну, ріллю від травокоса...

Докладніше

Михайло Олександрович Шолохов. Доля людини

Щось шкода стало Іринці та діточкам, а потім шкода ця вщухла і став я збиратися з духом, щоб глянути в дірку пістолета безстрашно, як і належить солдатові, щоб вороги не побачили в останню мою хвилину, що мені з життям розлучатися все-таки важко...

Докладніше

Михайло Олександрович Шолохов. Доля людини

... А якщо в тобі бабиної закваски більше, ніж чоловічий, то одягай спідницю зі збірками, щоб свій худий зад прикрити пишніше, щоб хоч ззаду на бабу був схожий, і йди буряк полоть чи корів доїти...

Докладніше