Володимир Набоков. Доброта
Любив я тебе давно, а чому любив – не знаю.
Любив я тебе давно, а чому любив – не знаю.
Я зрозумів, що світ зовсім не боротьба, не низка хижих випадковостей, а мерехтлива радість, приємне хвилювання, подарунок, не оцінений нами.
Рай уявлявся мені саме так: мовчання і сльози, і теплий шовк твоїх колін.