Річард Бренсон. До біса все! Берися та роби!
Один із моїх головних девізів звучить так:«Ніколи не робіть нічого, що не дасть вам спати спокійно». Це хороше правило, і йому варто слідувати.
Один із моїх головних девізів звучить так:«Ніколи не робіть нічого, що не дасть вам спати спокійно». Це хороше правило, і йому варто слідувати.
Моя бабуся прожила життя, наповнене до країв. Коли їй було 89, вона стала найстарішою людиною в Британії, яка склала практичний іспит підвищеної складності з латиноамериканських танців. Їй було 90, коли вона стала найстарішим гравцем у гольф, який загнав м'ячик у лунку з одного удару. Бабуся не переставала вчитися. У 95 вона прочитала«Коротку історію часу» Стівена Хокінга, ставши однією з небагатьох, хто подужав цю книгу від початку і до кінця. Незадовго до смерті (вона померла у 99 років), бабуся вирушила до кругосвітнього круїзу. Вона сміялася щиро, коли її випадково залишили на Ямайці в одному купальнику. Її позиція була чіткою: життя дається один раз, і цим шансом треба скористатися по максимуму.
Іноді корисно зупинитись – і нічого не робити. Це дає можливість поміркувати. Це заряджає наші тіла та уми новою енергією.
Успіх – це щось більше, ніж просто успіх. Потрібно вірити в себе і втілювати задумане у життя. Тоді й інші починають у тебе вірити.
Якою б не була мета, її не досягти доти, доки людина не відкине страх і не злетить.
Вони питають:«Як ти можеш упоратися з усіма справами за п'ятнадцять хвилин?» Я відповідаю: Це просто. Треба не втрачати жодної секунди».
Виклик – це і рушійна сила всіх діянь людства. Якщо є океан – ми перетнемо його. Якщо є хвороба – ми її вилікуємо. Якщо є несправедливість – ми її виправимо. Якщо є рекорд, ми його поб'ємо. А якщо є вершина – ми її підкоримо. Кожній людині потрібно чогось прагнути. Назвіть це викликом чи метою, але це те, що робить нас людьми. Приймаючи виклик, ми пройшли шлях від печерної людини до польотів до зірок.
Смерть трапляється зі ста людьми зі ста, не з дев'яносто дев'ятьма, а зі ста людьми. Чи варто через неї переживати, якщо настане момент, коли вона до мене постукає і скаже:«Ну що ж, час!» Я думаю, найстрашніше — це коли вона до мене постукає, а я, озирнувшись на своє життя, дуже шкодуватиму, що в мене була можливість, а я не ризикнув.
Немає сенсу шкодувати, чого в тебе ніколи не було.
Будь обережний, якщо фактор ризику повністю залежить від випадку або важко передбачити, але пам'ятай: вибираючи гарантовану безпеку, ти ніколи не пізнаєш радість перемоги.