Магомет сказав, що він відпустив голову у воду і вийняв, і в цей час чотирнадцятьма роками постарів: так і ти в короткий час дуже змінився.

Будучи дитиною, я часто під впливом світлого неба, світлого сонця, веселої природи, створювала собі істоти такі, яких вимагало моє серце ; вони йшли за мною всюди, я розмовляла з ними вдень і вночі; вони прикрашали мені весь світ. Навіть люди здавались для мене кращими, тому що вони мали деяку подібність до моїх ідеалів; в поводженні з ними я сама ставала кращою.

Життя не роман!

Повір, я тебе знаю дуже добре ; я проникнув усі рухи твого серця і навіть іноді скоріше пояснюю твої вчинки, ніж ти свої власні.

Переносити! Переносити! Як давно це твердять роду людському, хоча знають, що таких умовлянь майже ніхто не слідує.