Залишатися примарою значно простіше. Тоді твій образ поступово огортається романтичним флером і стає лише яскравішим, а не тьмяніє під дією суворої реальності.

Кажуть, принаймні ті небагато, кому довелося таке випробувати, ніби останні секунди життя, що потопають, здаються, хоч як це парадоксально, навіть приємними. Опір закінчено, вода потрапляє в легені, жертва стає безвільною і отримує від свого стану якесь спотворене задоволення.

Набагато легше змиритися з втратою коханої людини, знаходячи втіху в тому, що вона принаймні щаслива. Адже в цьому і полягає справжнє кохання, хіба ні? У будь-якому разі, у побажанні щастя тому, кого любиш.

Якщо людина залишається багато часу на роздуми — це вірний шлях до катастрофи.