Час, - сказав він, - який ми маємо, - це гроші, яких ми не маємо.

Остапа несло.

— Гроші вперед, — заявив монтер, — уранці — гроші, увечері — стільці або ввечері — гроші, а другого дня вранці — стільці.
— А може, сьогодні — стільці, а завтра — гроші? - катував Остап.
— Я ж, дуся, людина змучена. Таких умов душа не приймає.

— Ви досить вульгарна людина,— заперечував Бендер,— ви любите гроші більше, ніж треба.

Васюкінські шахісти слухали Остапу з синівським коханням. Остапа понесло. Він відчув приплив нових сил та шахових ідей.

Ви вражаюче догадливі, дорогий мисливець за табуретками, діамантів, як бачите, немає.

— Нема коли обійматися, — сказав він. Прощавай кохана. Ми розійшлися як у морі кораблі.

Справа допомоги потопаючим – справа рук самих потопаючих.