В останніх числах вересня
(Негідною прозою кажучи)
У селі нудно: бруд, негода,
Осінній вітер, дрібний сніг.

Так іноді лукавий кіт,
Жаманний баловень служниці,
За мишею крадеться з лежанки:
Украдкою повільно йде,
Напівзамуруючись підступає,
Згорнеться в кому, хвостом грає,
Розвине пазурі хитрих лап
І раптом бідолаху цац-царап.

Але хто ж найбільше
З Наталією Павлівною сміявся?
Сміявся Лідін, їхній сусід,
Поміщик двадцяти трьох років.