Борис Стругацький. Град приречений
Історія більшості має кінець, а ось історія меншості закінчиться тільки разом із Всесвітом.
Історія більшості має кінець, а ось історія меншості закінчиться тільки разом із Всесвітом.
— Горілки вип'єш?
— Так, якщо буде інформація.
— Нічого не буде, крім горілки.
— Добре, давай горілку без інформації.
І стаканчики були порожні, і фляга була порожня, і в грудях було якось порожньо, наче вирізали звідти щось велике та звичне. Чи то пухлина. Чи то серце...
Справи треба поклонятися, а не статуям. А може, навіть і справ поклонятися не треба. Тому що кожен робить, що в його силах. Один – революцію, інший – свистульку. У мене, може, сил тільки на одну свистульку і вистачає, то що ж я — гівно тепер?
«Графіню, ваш Буцефал втомився, а до речі, чи не хочете ви зі мною переспати?» Культурно, образно, по-світськи.
Право на владу має той, хто має владу. А ще точніше, якщо завгодно, право на владу має той, хто цю владу здійснює. Вмієш підкоряти - маєш право на владу. Не вмієш — вибач!
- Будь-яка еліта - це мерзотно...
- Ну, вибач! Ось якби ти сказав:«будь -яка еліта, що володіє долями і життями інших людей, – це мерзотно», – ось тут я б з тобою погодився. А еліта в собі, еліта для себе – кому вона заважає? Вона дратує – до сказу, до шаленства! - це інша справа, але ж дратувати - це одна з її функцій... А повна рівність - це болото, застій. Спасибі треба сказати матінці-природі, що такого бути не може – повної рівності.
Ви ж тут усі кретини. А небезпека загрожує лише розумним людям.
У людини має бути мета, вона без мети не вміє, на те їй і розум дано. Якщо мети в нього немає, він її вигадує.