Що ж, іноді плачуть і в день вінчання.

Погана справа часто всім зрозуміліша,
Воно грубіше, і ось проголошують
Його добрим діянням.

Для підданого сміливцем бути треба,
Щоб чесним бути.

Добру справу часто перевертають
Усі ті, кому її й не зрозуміти.

Все у волі неба! Ви ж все - уважайте,
Вам помирає рада:
Любов свою даруйте людям щедро,
Але не довіра. Ваші ж друзі,
кому відкрито ваше серце, бачачи
Найменші перепони у вашому щастя,
Від вас відхлинуть, немов хвилі, геть
І, тільки щоб вас потопити, повернуться.

Адже гнів схожий на палкого коня:
Ослаб вуздечку і він себе зажене.

Земних надій уже немає!
Надії все лише на небесне світло!

Я нині тут не для веселощів, ні!
Картини минулих років і страшних бід,
Де поряд з троном стогін і зради,
Величче хвилюючі сцени
Уявимо вам зараз. Добряк інший
У роздумі скорботному і заплаче часом -
Тут є над чим. Хто платить за квитки,
сподіваючись правду тут спіткати десь,
її знайде.

Повірте, панове,
Ніяк би нам не оминути сорому,
Коли б висоти правди ми змішали
З блазнями та щитами в цьому залі.
Розлучившись із правдою в хроніці своїй
Позбавимося ми найдостойніших друзів.

Істина любить діяти відкрито.