Неминуче з'явиться у світ інше зло, може статися, ще більше: адже Саурон лише прислужник предуготовитель. Але це вже не наша турбота: ми не покликані покращувати світ і у відповіді лише за той час, коли нам довелося жити — нам має випалювати шкідливі бур'яни і залишити нащадкам чисті орні поля. Залишити їм у спадок хорошу погоду ми не можемо.
Але ж говорити і слухати легше, ніж думати. Думати ж стомлюючі.
Коли обрушиться зима, і землю сховає тінь,
І ніч беззоря уб'є короткий сірий день,
І ліс помре в туманній імлі - під снігом і дощем,
Знайду тебе, прийду до тебе, щоб бути навіки вдвох.
І ми почнемо - в руці рука - на Захід довгий шлях,
І там, вдалині, знайдемо край, де можна відпочити.
Такий закон: ті, чиї човен несе швидкий потік, приречені знаходити і втрачати.
Якби тільки Пані могла нас зараз бачити та чути! Я сказав би їй:«Володарка! Нам так мало потрібне! Тільки трохи води та світла, чистої води та звичайного денного світла, та й годі. Вони важливіші за всі коштовності світу, ви вже вибачте мені!»
Зброя зради завжди небезпечна насамперед тому, хто має в руках.
А може, кожен із вас уже почав — не помітивши цього — той єдиний шлях, призначений йому долею.
... часто саме такий хід коліс, що обертають світ: поки великі дивляться в далечінь, слабкі роблять долю з почуття обов'язку. (Але часто саме такий шлях діянь, що змінюють устрій світу: маленькі руки роблять те, що можуть, тоді як очі великих спрямовані до інших місць.)
Справжні імена розповідають історію речей, яким належать.