Коли постійно бачиш людину за прилавком, за конторкою, за кермом, за піаніно і так далі, дуже складно його дізнатися, якщо в момент зустрічі вона не торгує, не записує, не керує, не доставляє і не обслуговує. Автомеханік без свого замасленого комбінезона, адвокат, який змінив строгий костюм на вогняно-червону спортивну майку, — все, всі вони стають чужими, сторонніми, та ще й ображаються, якщо їх не впізнаєш! Та й то сказати, всі ми вважаємо, що, куди б не прийшли, як би не одяглися, вже нас ні з ким не сплутати.

Він замовив біфштекс із кров'ю, а я – добре просмажений.
– Прошу мене пробачити, але м'ясо довго підсмажувати не можна.
- Це вам не Жанна д'Арк, - підхопив я і реготав.
- Непогано сказано! Що правда, то правда, це не Жанна д'Арк!

Чоловіка можна змусити навіть стрибати через мотузку - треба тільки йому навіяти, що з часів винаходу індіанцями цієї гри не було у світі кращого стрибуна, ніж він сам.

— Ти такий один у всьому світі.
- Ну вже. Так про кожного можна сказати, правда?

З жінками завжди так: виходять заміж і беруть собі чуже ім'я, щоби зникнути без сліду.