Одна справа - перебирати і розбещувати власні прикрощі, зміцнюючись у прийнятому рішенні. І зовсім інше — зрозуміти, що задумане діяння завдає біль іншим.

Думкова розмова вимагала ще більшої суворості до себе, ніж звичайна мова. Недобру думку куди легше кинути у співрозмовника, ніж недобре слово. Та ж різниця, що між дерев'яним та бойовим мечем у руках невміхи.

Чи може так бути, що ми, люди різних кровей, поклоняємось Одним і Тим самим, лише під різними іменами? Чи може бути, що Творці Нас були до народів у тому вигляді і з тією Правдою, на яку ці народи були готові? І, отже, немає  хибних і істинних вір, а є лише добро і зло в самій людині?

Людина, для якої страху загибелі просто не існує, — найнебезпечніший противник.