Вино з кульбаб. Ці слова — точно літо мовою. Вино з кульбаб — спіймане та закупорене у пляшки літо.

Дорослі та діти — два різні народи, ось чому вони завжди воюють між собою. Дивіться, вони не такі, як ми. Дивіться, ми не такі, як вони.

Запитайте себе, чи прагнете ви цього всіма силами душі? Чи доживете до вечора, якщо не отримаєте цієї речі? І якщо впевнені, що не доживете, хапайте її і тікайте.

Полковник спустив з ліжка тендітні, жовті, мов слонова кістка, ноги і здивувався — вони зовсім тонкі! Здавалося, ці сухі палиці прикріпили до його тіла одного разу вночі, поки він спав, а інші ноги молодші зняли і спалили в печі. За довгі роки все його тіло зруйнували, відібрали руки і ноги і залишили натомість щось жалюгідне й безпорадне, як шахові фігурки. А тепер хочуть дістатися самого невловимого — до його пам'яті: намагаються обрізати дроти, які ведуть назад, у минуле.

Як добре літнього вечора сидіти на веранді; як легко та спокійно; от якби цей вечір ніколи не кінчався!

Що хочеш пам'ятати, то завжди пам'ятаєш.

Добре при нагоді послухати тишу, — казав він, — бо тоді вдається почути, як гасає в повітрі пилок польових квітів, а повітря так і гуде бджолами...

Кожне місто - Нью-Йорк, Чикаго - з усіма своїми мешканцями здалеку здається просто вигадкою. І не віриться, що і я існую тут, у штаті Іллінойс, у маленькому містечку біля тихого озера. Всім нам важко повірити, кожному важко повірити, що всі інші існують, тому що ми надто далеко один від одного. І як же втішно чути голоси і шум і знати, що Мехіко – Сіті все ще стоїть на своєму місці і люди там так само ходять вулицями і живуть…