У ньому не було ні краплі розуміння проблем армії, ні перспектив її розвитку. Одного разу визублені догми були абсолютно непохитними у його свідомості. Висловлювати якусь думку, відмінну від того, що було записано в підручниках, написаних за десять років до появи Дурова в Бронетанковій академії, було не тільки марно, а й небезпечно.

Сотні офіцерів, готових до будь-чого, але не до абсолютного ідіотства, продовжували шалено аплодувати, намагаючись не дивитися один одному в очі.
Всі були вражені тупістю, черствістю, сірістю, абсолютною нелюдською безсердечністю дурного, розбещеного владою, як борів, що заївся чиновника.

Хто був там, той мене зрозуміє, а хто там не був, той мені не суддя.

Психічне потрясіння від зльоту раптом розбудило в ньому перекручене почуття переваги над оточуючими та звірине бажання лідерувати у колективі.