Я зробив одне спостереження, в істинності якого я переконуюся знову і знову, як би я не противився цьому, — я просто не бажаю в це вірити, — хоч це настільки очевидно, що стає майже відчутним: у більшості людей відсутня інтелектуальна совість.

Куди ми рухаємося? Геть від усіх сонців? Чи не падаємо ми безперервно? Назад, убік, уперед, у всіх напрямках? Чи є ще верх і низ? Чи не блукаємо ми немов у нескінченному Ніщо? Чи не дихає на нас порожній простір? Чи не стало холодніше? Чи не настає все сильніше і більше ніч? Чи не доводиться серед білого дня запалювати ліхтар? Хіба ми ще не чуємо шуму могильників, що ховають Бога? Хіба не долинає до нас запах божественного тління? — і Боги зітлюють! Бог  помер! Бог  не воскресне! І ми його вбили! Як втішимося ми, вбивці з убивць! саме святеі могутня Істота, яка тільки була у світі, спливла кров'ю під нашими ножами — хто змиє з нас цю кров?