Блазні біжать вулицею. Розкривають парасольки. Запізнюються на роботу, поспішають на побачення, в магазин за молоком. Посмішки – грим. Кармін на палець, і впевненим жестом - від куточків рота до вух. Вдома – декорації. За пиловою мішковиною, розфарбованою поспіхом під цеглу та бетон, немає  нічого, крім ще більшого пилу. Пристрасті ретельно відрежисовані, грім за Салтівкою чекає на ключову репліку, щоб гримнути в потрібний момент. Бутафорські сумки, коляски із реквізитної. Блазні, блазні... Біжуть, поспішають, чекають зоряної години, коли їх ховатимуть за огорожею. Витираючи зі щік, вимазаних білилами, намальовані сльози. Один глядач на весь білий світ.
Я.